«Солодка мрія» — виробник натуральних смаколиків, що продаються у великій мережі кафе по всьому місту.

Це морозиво, тістечка і торти, зефірки та печиво, мармеладки і цукерки, соки та десерти.

Посилання (*16)

Психіатрична лікарня ім. Ющенка на березі Південного Бугу в часи Другої світової була розташована за містом. У наш час навколо неї збудували мікрорайон Поділля. Лікарня продовжує працювати й сьогодні та надає психологічну, психотерапевтичну та логопедичну допомогу вінничанам. Допомогає особам, які страждають на психічні розлади.

Перед лікарнею та навколо неї розташований старовиний парк, що став улюбленим місцем прогулянок мешканців мікрорайону.

Високий правий берег Південного Бугу у Вінниці по обидва боки від Київського мосту називають Кумбарами. Цю назву місцевість отримала від імені купця Олександра Кумбарі, грека за походженням. Кумбарі мав особняк, розташований на самому початку нинішньої вулиці Миколи Оводова (будинок під номером 1).

 На що варто подивитись у Вінниці насамперед? Звісно, на світломузичний фонтан «Рошен» на Південному Бузі! Його відкрили в 2011 році й наразі це найбільший плавучий фонтан у Європі. А ще він входить у десятку найвидовищніших водограїв світу. Висота струменя становить 60 метрів, розліт — 140 метрів. Використання лазерного проєктора та екрана з водно-повітряної суміші демонструє відео формату 3D.

Удень струмені води створюють відчуття гармонії та спокою, а ввечері на фонтані у Вінниці розпочинається грандіозне шоу: перед величезною глядацькою аудиторією на гігантському водному полотні просто неба демонструють справжні мультимедійні шедеври.

Вінницький обласний краєзнавчий музей — відомий науково-освітній, методичний та пам’яткоохоронний центр Східного Поділля. Його фонди нараховують майже 140 тис. одиниць зберігання. Сучасна бібліотечна збірка містить понад 10,5 тис. видань кінця ХVІІІ – початку ХХІ ст. українською, російською та польською мовами. Щорічно тут бувають понад 200 тис. відвідувачів, проводиться 1,5 тис. екскурсій. Роботу 9 відділів і семи філій музею забезпечують 110 працівників.

Заклад активно реалізує науково-дослідницьку діяльність, видає наукові збірники, довідники, альбоми, серед яких «Сім чудес Вінниччини», «Визначні пам’ятки Вінниччини», «Вінниччина туристична», численні буклети та путівники тощо.

Здійснюється активна виставкова робота. Щорічно в музеї демонструються десятки видовищних виставок різноманітної тематики, які приваблюють відвідувачів своїм змістом і естетикою. Предмети з фондової збірки музею неодноразово експонувалися в Україні та за її межами: у Німеччині, Італії, Японії, Англії, Фінляндії, Канаді, Польщі, Австрії.

Сьогодні Вінницький обласний краєзнавчий музей є вагомим культурним осередком краю. На його базі традиційно проводять мистецькі, історичні, літературні, фольклорно-етнографічні заходи.

Старовинні підземні ходи під містом пронизують весь історичний центр Вінниці. Достеменно відомо, що ходи під землею з’єднували три монастирі XVII–XVIII ст.: єзуїтський, домініканський і капуцинський. Склепи, що оповиті легендами та містикою, насправді призначалися для евакуації під час ворожих нападів, окрім того там були склади, варили пиво, а також захоронювали мерців. Сьогодні частина ходів відкриті для відвідувачів, тож всі охочі мають змогу зануритися в цю таємничу атмосферу.

Посилання (*5) 

 «Вервольф» (німецькою Werwolf — вовкулака) — ставка Адольфа Гітлера часів Другої світової війни. Побудована приблизно за 8 км на північ від Вінниці, праворуч від шосе Вінниця-Житомир, на ділянці лісу завдовжки близько 2,5 км і завширшки близько 300 м. Її територія складалася з двох зон: основної і центральної. Центральна зона була огороджена дротяною сіткою заввишки 2,5 м, над нею натягнуто 2 ряди колючого дроту. На північній околиці лісу збудовано електростанцію, а на березі Південного Бугу — станцію водогону. Навколо лісу, на високих деревах, через кожні 200 м встановлено стаціонарні спостережні пости. На узліссі споруджено велику кількість наземних постів, укріплень, дзотів, кулеметних гнізд, позицій для польових гармат.

Навколишні поля охороняли численні патрулі. З півдня, на вигоні, був розміщений невеликий аеродром для літаків зв’язку. З повітря ставку охороняли батареї зенітних гармат, а також винищувачі з Калинівського аеродрому. Ставка мала телефонний зв’язок із Берліном, Вінницею, ставкою Г. Герінга, аеродромом у Калинівці тощо. У центральній зоні розміщувалися: будинок А. Гітлера з бомбосховищем, будинок М. Бормана, загальний бункер, будинки служби безпеки, генералів, керівників збройних сил, персональних ад’ютантів, секретарок, преси, слуг; лазня і перукарня, вузол зв’язку, готель, казино, басейн.

 Зупинка Зодчих — трамвайна зупинка на перехресті Пирогова та Зодчих — великих вулиць із жвавим рухом автомобілів, трамваїв, тролейбусів та автобусів. 

«Динопарк» розташований на території «Подільського зоопарку» і займає площу 2,5-3 тисячі квадратних метрів. Раніше основним атракціоном були великі роботизовані динозаври, які рухаються, кліпають і гарчать. Тепер це чудове місце для сімейного відпочинку.

Серед розваг, які пропонують дорослим і дітям, є автодром, дзеркальний лабіринт, великий батут-сітка, різні місточки, гойдалки, лазанки та багато іншого. Є навіть атракціон, де батьки мають крутити педалі, як на велосипеді, щоб діти могли кататися.

  Григорій Григорович Артинов народився в 1860 році в Ніжині, Чернігівської області, але з 1899 року оселився в мальовничому центрі України — Вінниці.  З 1900 року обіймав посаду головного архітектора міста й по останній день свого життя змінював його, наповнюючи архітектурними витворами мистецтва. Більшість споруд за проєктами Артинова сьогодні прикрашають головні вулиці міста і збирають біля себе туристів з усього світу. Він  працював над понад 40 муніципальними проєктами, серед яких є житлові "прибуткові" будинки, приватні маєтки та громадські будівлі.

На честь митця названа одна з вулиць у центрі міста — вулиця Архітектора Артинова. На території Європейської площі встановили скульптуру-пам’ятник Григорію Артинову. Пам`ятник виконаний із бронзи у вигляді лавки з найвідомішими роботами, на якій сидить сам архітектор і задивляється на частково створене ним місто.